Незрячі збирачі йшли навмання по чорному полі й збирали напомацки блискучі срібняки. Все поле було всіяне ними, де руки не прикладеш, авжеж, підіймеш з землі повні жмені тих монеток і висипеш до своєї льяної торби. Та от біда за сим полем всіяним грішми наглядає сторожа, як і всюди, де повен двір срібла і злата.Має той наглядач не аби яку славу ловця таких збирачів . Ох, суворішого годі й шукати, блідна пика вся в шрамах, бровою не моргне, вмить вирве з рук повну торбу тих монет і висипле назад на те чорне поле. Ні один з тих сліпих подорожніх не піде з поля з повною торбою срібла, і тільки но це стається, як незрячі знову напомацки збирають блискучі срібняки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2023
автор: Vin Libert