Ти чуєш, як шепочуться тополі
Й за вітром линуть їх шуми легкі?
Увись здіймаються зелені крони,
Високі, гостроверхі та стрункі.
Найпершими вітаються із сонцем, –
Блакить співуча прикликає їх,
А темної погідливої ночі
Шепочуть між собою без вітрів.
Шумлять, гойдаються і листям грають, –
Щось жалісливе чути серед віт, –
Щоб вислухав хтось оповідь, благають,
І зрозумів, і розповів усім.
Ось вечоріє й сонечко сідає,
Його в обійми предковічний ліс
Із зарум’янених небес приймає,
Яскравий промінь падає навскіс.
Спинило сонце погляд свій останній
На кронах гостроверхих тополин,
І вітерець, прощаючись до рання,
Ще раз торкнув, поколихав верхи.
Промчався пустотливо по верхів’ях,
Безладно захиталося гілля
І, начебто сердито, зашуміло,
А вітер вже понісся звідтіля.
Все задрімало, поночі і тихо,
Зірниця згасла, темна вже блакить,
Лише тополі шепчуть щось журливо,
І поглядають небеса на них.
З-за обрію вже й місяць випливає
Ясний, приємний, – усміхнулось все,
І блиснула ріка, і просіяла,
Що у долині поміж трав пливе.
Тополі, як черниці в темних ризах,
Шепочуть тихо і стоять сумні.
Все зосередилось, щоб слухать дивні
Казки тополь у шелесті нічнім.
Кивнули віттям перший раз тополі, –
Півсон тихенький світ весь полонив,
Хитнулись вдруге – зникло все поволі,
І місяць хмаркою свій вид прикрив…
Стоять тополі і шумлять тихенько,
Воркує з ними річка в унісон,
Неначе плаче – не пускає берег,
Щоб пригорнутись до сумних тополь…
13.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2023
автор: Martsin Slavo