Мій Київ
Розкинулось місто на пагорбах сивих,
Не Рим і не Єрусалим,
Це ти, мій коханий з народження Київ,
Мій, Богом дарований дім.
Пливе в небесах чесний хрест православний,
У княжих сталевих руках,
І сонце виблискує сяйвом яскравим,
На Лаври святих куполах.
Ти бачив, Києве, варягів і хозар,
І половців і печенігів і татар,
Палали твої стіни і церкви,
Та воскресав із попелища завжди ти.
Стояв над тобою і стогін поразки,
Гримів перемоги салют,
Ти звідав і гніву і Божої ласки,
За тисячу прожитих літ.
Мостами єднаєш у ціле єдине,
Обидва свої береги,
І хвиля Дніпрова шепоче понині,
До тебе кохання рядки.
Втрачав, ти Києве, і дочок і синів,
Ти чув і стріл і куль смертельний спів,
Яка би доля не пророчила тобі,
Ти вистоїш, як завжди в боротьбі.
Візьмемось за руки у коло єдине,
Кияни, усі як один!
Хай пісня ця щира до Бога полине,
До самих небесних вершин.
Смарагдові парки, бульвари широкі,
Уквітчані цвітом сади,
Твій погляде, Києве мій ясноокий,
Я буду любити завжди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2023
автор: Костянтин Вишневський