Щоб Україну, боронити,
Та ворогів - рашистів бити,
Щоб в пил рознести кляту рашу,
Та вберегти державу нашу .
Йдуть кращі дочки і сини,
Чим вмотивовані вони?
Ні не вульгарний “зелень сміх”,
Їх об'єднав до бою всіх,
І не бажання заробляти,
На тому - Землю щоб продати,
Чи ще “гешефт” якийсь створити,
Кишені грішми щоб набити.
За Україну Кращі гинуть,
Вони Землі і Правди сіль,
Такі в біді не можуть кинуть,
Для них чуже, як рідний біль.
Ті хлопці б'ються за свободу,
І є елітою Народу.
Що крізь віки пронесли мрію,
Про Волю, Правду і Надію.
Надію про життя без раші.
Там не міністри і чинуші.
Мілкі для того мають душі,
Й дітей там їх немає теж,
Вони хворіють всі без меж .
Немає шуфрічів і бойки,
Вони лиш гарно кажуть байки.
Народ в окопах там стоїть,
У цю страшну криваву мить.
У них патріотизм й мотив,
А ворог, котрий виліз з хащів,
Непотріб гонить на утиль.
Та ще й отрутою плюється,
Зі всіх сторін собака преться.
То й є фашист, Росія зветься.
В. Небайдужий, серпнь 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2023
автор: Небайдужий