( в дарунок Заслуженому художнику України, Оресту Манюку.
З циклу " МИТЦІ ДЛЯ "СОЛО" Й "СОЛО" ДЛЯ МИТЦІВ")
Майстерні дух витав між стін в митця полотнах.
Дивився в очі тим, хто крізь та поміж бачив.
Чекав, коли мольберту перія зворотна
Повість про те, що кожен штрих та колір значив.
Дрібнозернистив. Важать більше, аніж тіні.
З обти́скних кілець розливаються в оліях.
Мовчать та речать. Їхні образи нетлінні.
В одних руках зібрались фарби у сузір'ях.
Застигла мить... Злітає краплями в пусто́ту..
І знову рух. Пласким та круглим кличе вензель.
Мазки лягають на палітри чисту цноту.
Вкладав до сну її поет, що мріяв пензлем.
Марія Дребіт
14.08.2023 Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2023
автор: VIRUYU