Сонце миру запалає
В синіх небесах,
Як війна, яка триває,
Пролетить, мов птах,
Як вона у нас минеться.
Лиш у тую мить
Доленька нам посміхнеться,
Будем в щасті жить.
Сонце миру запалає
Й буде гріти нас
Лагідно. Війна триває,
Та настане час
Той, коли все ж перестане
В нас вона іти.
Наче сніг, війна розтане,
Адже з висоти
Сонце миру запалає
На увесь наш край,
Що на нього так чекає
Кожен з нас, щоб край
Цій війні настав навіки.
І не будуть більш
Протікать сліз, крові ріки.
Ми цього найбільш
Нині прагнемо. В віконце
Наше запала
Миру лагіднеє сонце,
Щоб у нас була
Світла доленька, щаслива.
З кожним днем все більш
Ближче ми до цьо́го дива.
І не буде більш
В нас війни, бо сонце миру
Те, що вийде в нас,
Посмішку пославши щиру,
Буде повсякчас.
Євген Ковальчук, 23. 08. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2023
автор: Євген Ковальчук