Замріялась, якось у зоряний вечір,
А поряд співав соловейко на клені,
Лунала ця пісня та душу так рвала,
Бо добре все знала чого я чекала.
Хотілось кохання діждати чистого,
Зігрітися в ніжних обіймах милого,
Засяяла ніби трішечки від щастя...
Потому сова де взялася, мов трясця.
Очима заблищала, різко фиркнула,
Шумливо з пересердя, навіть гримнула,
Достатньо вже мріяти, тремтіли крильця,
Швиденько до стану ти такого звикла.
Буває, в почуттів також трапляється,
Метелики летять, оси кусаються,
І сиплються квіти, щаслива, кохана,
Тут сльози рікою на серденьку рана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2023
автор: liza Bird