Борися, Україно-мати!
Росії не здавайсь!
Тебе їй ввік не подолати.
Лишень борись, старайсь.
Нізащо ти їй не корися,
Аби її не буть
Рабою лиш. Щосил борися!
Ти зможеш все ж здобуть
Над нею справжню перемогу.
Твої сини й дочки,
Я певен в тім, що мають змогу,
Щоб жити залюбки
У мирі в вільній Україні,
Всіх ворогів здолать.
І будуть знову солов’їні
Пісні у ній лунать,
Пронизанії не журбою,
А радістю, яка
Тектиме завжди в нас з тобою,
Немов стрімка ріка.
Борися, Україно-мати!
Росії злій не дай
Свій дух у пута прикувати!
Страждатимеш бо вкрай.
Але цього, о мати рідна,
Як і народи всі
На цьому світі, ти не гідна,
А гідна у красі
Всій щастя, волі та свободи
Жить завжди, кожну мить,
Допоки в синім небозводі
Ще сонце-птах блищить
І всіх нас ніжно зігріває.
Борися! І мине
Навік війна, яка триває…
Століття не одне.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: Євген Ковальчук