Гриби

ГРИБИ

(вільний  переклад  за  мотивами  "Гриби"  Кіри  Костенко)

В  сирості,  у  траві,
мертві  де  стовбури,
там,  де  трухляві  пні,
тихо  ростуть  гриби.
Чорні  –  немов  хрести,
білі  –  як  той  кумис,  
бурі,  немов  хвости
злих  гостроносих  лис.

Кожен  з  них  повен  чар,
кожен  –  у  тьму  портал.
Густосмердючий  пар
робить  в  землі  провал.
Світ  щоб  не  став  ребром,
Землю  щоб  не  згубить,
Діва  спішить  з  серпом
голови  їм  косить.

Встане  –  світліш  зорі,
кине  в  котел  гриби...
Б'ються  нетопирі
в  стіни  всі  три  доби.
Вітер,  сильніш  стократ,
вмить  рознесе  пари
над  черепами  втрат,
над  куполами  мли.

Духа  грибного  біс
мечеться,  наче  тінь
і  накриває  всіх
хвилями  злих  видінь.
Образів  дикий  сонм
силу  якусь  дає,
наче  дарує  сон,    
той,  що  життя  і  є.

В  центрі  цієї  гри
варить  грибний  узвар
Діва,  світліш  зорі,
Діва,  хазяйка  чар.
Ну,  а  пізніш  вітри
коло  засіють  знов,
щоб  не  забуть  дари
давніх  своїх  основ.

Вічність  тій  ворожбі,
чари  беруть  в  полон  –
лізуть  з  землі  гриби,
щоб  не  скінчився  сон.

Оригінал:

В  космах  глухой  травы,
в  сонмах  слепой  воды
там,  где  стволы  мертвы,  -
тихо  растут  грибы...
Черные  —  как  кресты,
Белые  —  как  кумыс,
красные  -    как  хвосты
злых  остроносых  лис.

Каждый  —  источник  чар,
в  каждом  из  них  —  портал...
Жжет  ядовитый  пар
лысой  земли  провал.
Сила  живет  в  любом,
И  чтоб  не  дать  ей  сгнить  -
Дева  идет  с  серпом
головы  им  рубить...

Встанет  —  светлей  зари,
бросит  в  котел  грибы...
Бьются  нетопыри
в    бревна    ее  избы,
и  поднимает  вихрь
этот  священный  смрад
над  куполами  пихт,
над  черепами  врат...

Просится  в  жуткий  пляс
бешеный  дух  грибной
и  накрывает  нас
вязкой  своей  волной,
как  вездесущий  звон
зовом  в  ушах  дрожит,
дарит  нам  яркий  сон    -
тот,  что  зовется  “жизнь”...

Так  беконечность  лет
варит  грибную  взвесь
Дева  -  что  лунный  свет...
Дева  -  что  смоль  небес...
Ну  а  потом  ветра
вновь  засевают  круг
в  тайном  сплетеньи  трав,
в    лунном  свеченьи  рук...

Сотни  кругов  судьбы
ждут  на  полях  времен  -
Это  взошли  грибы,
чтоб  продолжался  сон....

Художник:  Олександра  Дворникова

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: Денисова Елена