В твоїх руках війна тепер, на жаль,
В твоєму серці ллється кров козацька
Незламний дух і тіло, наче сталь
Розіб'є ворога на смерть зненацька.
Коли впаде останній їхній форт,
Коли наш прапор облетить кордони,
І вже, нарешті, стане вільним порт,
Тоді усі повернуться додому...
Усі солдати, що лягли в бою,
Окроплять кров'ю рідні чорноземи,
За свій народ, за матінку свою
Вони померли точно недаремно.
В твоїх руках війна тепер, на жаль,
Нас змусила навчитися страждати.
На цілий світ закинула вуаль,
Із чорних хусток, що одягне мати
За своїм сином, що лишився там
В степу із цвітом запашної вишні.
Живі ми зараз, дякуючи Вам,
Та вже не будем знову, як колишні..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2023
автор: Христина Браун