Катрени "Миті, карбовані віршем"

                                   ***
Цей  чорний  атла́с—мов  на  білому  савані
Нейлонів,  шовків,  органзи—
Сукеночка,  швачці  підшити  зоставлена,
Із  блиском  застиглим  сльози.

                                 ***
Дві  ромашки—двоє  доньок
Залишив  татусь  по  собі
Й  своє  серце  на  долоні
В  невмирущої  любові.

                               ***
— Що  привезти  вам  ще?—питання  звикле
До  медиків  від  знаних  волонтерів.
— Те,  що  завжди,  й  чотири  черевики…
Лівих.  Для  урятованих  саперів.

                               ***
Даремно  в  школі  вчили  бузувіра:
—Не  грайся  хлібом,  бо  святий:
Він,  обернувшись  із  людини  в  звіра,
Із  збіжжям  спалює  порти.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2023
автор: Valentyna_S