Доле жіноча, яка ти примхлива,
Сумна і весела, а то й жартівлива.
То ніжністю серце, буває огорнеш,
А то вдягнеш жінку у жалібно-чорне.
То щастя даруєш аж до знемоги,
Залишиш й самотньою без допомоги.
То в дітях та внуках пошлеш їй утіху,
А то пожалієш веселощів й сміху.
То щирістю та добротою наділиш,
А то коханням вірним обділиш.
Вона все з покірністю тихо приймає,
На тебе й на Господа не нарікає.
Подякувать Богу за все вона хоче
І мовить: "Така уже доля жіноча".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський