В мої краї прийшла вже пізня осінь,
Все мовчазніші та сумніші стали дні,
З’являтись зовсім рідко стало сонце,
І вид осінньої барвистості змарнів.
Купчасті хмари на блакитнім небі
Змінила потьмяніла сіра пелена,
За нею сонце неможливо вгледіть,
І зовсім вже не залишилося тепла.
А сніг, якщо і випаде, – то мало,
І сніговий покров, звичайно, нестійкий,
Від чого і погода нетривала,
Здається, що найбільш холодні дмуть вітри.
Побляклі трави, вже давно посохлі,
Тяжкий вкриває й приминає мокрий сніг.
Утворюється на воді поволі,
Неначе скло, тонесенький прозорий лід.
То дощ зі снігом вихором кружляє,
То ллється мрякою дрібною досхочу,
Буває, зрідка й сонце виглядає,
Та знов ховається за лінію дощу.
10.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2023
автор: Martsin Slavo