[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dgFdGD_YCgg
[/youtube]
Висить самотній Місяць вповні,
Про що тепер його думки?
Хоч він спокійний ніби зовні,
Та все ж здається, що важкі.
За що ж це доля покарала,
Нести самотності цей хрест?
Зі мною шутку цю зіграла,
Не в змозі він вчинить протест.
Так хоче він обняти зірку,
Яка світліша від усіх.
І на душі так стане гірко,
Можливо, це для нього гріх?
До неї лиш дістать рукою,
Ця думка знову підмива.
Він так убитий самотою,
Та мрія в серці ще жива.
Погляне ніби ненароком,
Краса її затьмарить світ.
І ця зажура так глибока,
Його так мучить сотні літ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2023
автор: Н-А-Д-І-Я