[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZD9Xi1ds8gU[/youtube]
Пройшов все ж дощ так довгожданий,
Залишив крапельки на склі.
Знайшов для себе виправдання,
Від нас усіх все жде жалі.
Земля напилась досхочу,
Цей дощ старанно їй вмив рани.
Тепер їй вже не до плачу,
Хоч залишились іще шрами.
Старанно вимию я скло,
Блистить на сонці чиста рама.
Усім з дощем цим повезло,
Свіжіша стала панорама.
Вже інший зміст в думках моїх,
Не так болить, що так боліло.
Цей дощ змінити так їх зміг,
Зроби він так оце уміло.
Я часто плакала з дощем,
Не бачив хтось мої ці сльози.
А сонце висушить їх вшент,
Зробити швидко воно в змозі.
І вже біда ця не така,
І серце вже не так болить.
І як завжди́ життя ріка,
То вверх, то вниз поки біжить..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2023
автор: Н-А-Д-І-Я