… І це пройде…

Вже  ріки  часу  зупиняють  плин,  і  ти  спочинь,
В  верхів'ях  сосен  промінь  спочиває;
І  вічність  навіть,  наче  мить,  минає,
І  ми  пройдем,  злетівши  в  височінь.

Шляху  Чумацького  струсивши  терпкий  пил,
З  під  ніг  натомлених,  ходою  акробата,
Поміж  смертей,  що  цілили  в  солдата,
Та  полонити  не  стачало  сил.

Зійдем  з  росою,  з  полуденним  сонцем,
Поміж  привітних  і  страшних  примар.
Шляхами  дивними  між  білосніжних  хмар;
Й  матусі  свічка  згасне  за  віконцем...

Та  повернемося  з  вечірнею  зорею,
Всі  повертаються  у  той,  чи  інший  час.
Туди,  де  руки  рідні  сповивали  нас,
І  зводили  із  долею  (для  кожного)  своєю.

P.S.
І  ріки  часу  знов  підуть  в  потік,
І  пори  року  стануть  в  чергу  знову.
В  садку  вечірнім,  заспіває  пісню  нову
Мій  соловейко.  Й  розпочнеться  лік...

...Чи  може,  Відлік:  300!,  30!,  3!!!
І  небо  трісне,  мов  завіса  Храму...
...Всього  лиш  сни,  в  холодну  ніч,  весняну,
І  Бог  у  яслах  (в  окопі),  плаче,  й  кличе  ...  Маму...
03.08.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2023
автор: Ales