[i]« Презумпція невинуватості
не гарантує уникнення Божої кари..»[/i]
Вирок
І
Війні минає друге літо...
чекають хліба по воді
живі аборигени світу...
не знає світова еліта,
як виживати у біді
і не коритися орді...
ані Арей, ані Феміда
не відають, –[i] а де тоді
подінуться усі вожді,
яких нема куди подіти... [/i]
і москалі, і бульбаші,
і мародери пуцьки-бацьки,
і, ніби наші, та чужі
нувориші-скоробагатьки,
і малороси без душі...
раніше, що у нас на часі,
вирішували у кремлі
шути і їхні королі,
а нині Гея у Гаазі
вирішує, якій заразі
немає місця на Землі.
ІІ
Коли воює Україна,
на заході усе окей,
адже Америка не винна,
що у якоїсь половини
народу обраний лакей,
що у фортуни є паяци,
які уміють на ходу
перевзуватися і маси
смішити на свою біду,
і мати євро на палаци
десь... на окраїні села.
А треба ще й уяву мати,
чи є добро у твані зла,
аби у щі не попадати
на кухні повара пуйла.
Та наше чадо із народу
кудись, усе-таки, іде,
рятуючи свою свободу.
Надія є – не підведе,
коли налякане зі сходу,
усіх на захід поведе.
ІІІ
І... ще одна метаморфоза
із двійниками у кремлі –
лакей у свиті мафіозі
стає у неї на чолі.
Пора сміятися на кутні,
що сильне НАТО береже
і реноме, і негліже,
але не зупиняє дурня.
Тому нема кінця війні
і усвідомити це – мало,
аби усяке зло минало.
Та попереду судні дні
і заодно діла гучні,
яких раніше не бувало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2023
автор: I.Teрен