Узнавать о смерти посреди крика жизни – оглушительно.
На мгновение цепенеть от новости, её тёмной вязкой материи,
это тебе не прозрачный стеклянный шарик для игры,
не голубой марбл, хотя, говорят, именно такова наша планета где-то там, откуда мне не видно.
Среди тысячелетних руин всё равно проглядывают руины моей страны.
Но это не музей, малышка,
хотя многим здесь так легко попросту перейти к другой витрине.
Вчитаться в описание ещё одного экспоната,
задуматься о величии цивилизации.
Когда я смотрю на терракотовую фигурку без ноги –
вижу последствия обстрелов.
В разбитых черепках я узнаю чашки, из которых только что пили.
Смотрю на очертания лилий на фреске – и вижу их на похоронах.
Смотрю на южные травы – и вижу твои волосы.
Смотрю на воду – и вижу твой прозрачный взгляд.
Смотрю на ветер, что гонит волны, и вижу будущий шквал, реквием победы.
2023
(Перевод с украинского)
Дивитися і бачити
Дізнаватися про смерть посеред крику життя – оглушливо.
На мить ціпеніти від новини, її темної в’язкої матерії,
це тобі не прозора скляна кулька для гри,
не блакитний марбл, хоч, кажуть, саме такою є наша планета десь там, звідки мені не видно.
Серед тисячолітніх руїн все одно прозирають руїни моєї країни.
Але це не музей, крихітко,
хоч багатьом тут так легко просто перейти до іншої вітрини.
Вчитатися в опис ще одного експонату,
задуматися над величчю цивілізації.
Коли я дивлюся на теракотову фігурку без ноги –
то бачу наслідки обстрілів.
У розбитих черепках я впізнаю горнятка, з яких щойно пили.
Дивлюся на обриси лілій на фресці – і бачу їх на похороні.
Дивлюсь на південні трави – і бачу твоє волосся.
Дивлюся на воду – і бачу твій прозорий погляд.
Дивлюся на вітер, що жене хвилі, і бачу майбутній шквал, реквієм перемоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990405
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 03.08.2023
автор: Станислав Бельский