Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній...
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.
Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Побачив хмару грозову
І дощ... І сльози... І страждання.
Розбиті й немічні бажання -
На жаль, не сон... Я наяву
Живу, неначе не живу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2023
автор: Артур Дмитрович Курдіновський