Ранкова зорить прохолода,
Окутує ніч у вуаль,
Осіння снується погода
Й несеться в незвідану даль.
А звідти іде відголосом,
Низесенько аж до землі,
На жито дозріле і просо
Розмаю густі киселі.
Сповзає нічне покривало
І тане у сірій імлі,
Здається, що зовсім замало
Короткої ночі в теплі.
Росою вмиваються трави,
Сріблиться іскристо вода,
А сонне ще небо в загравах
У день вже новий поверта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2023
автор: Ольга Калина