[i]За фарбою бачить оману не кожен...[/i]
За вікнами - досі мальовані стіни,
Обплетені сумом і дико-плющем.
Чекають омани заховані зміни,
Ковані тихим до болю дощем.
Вишиті мохи малюють окопи,
Цегла ховає свої міражі.
Всотано присмаки сизої ропи,
Яка ушиває гіркі спориші.
Тільки сліди, та і ті не з водою...
Знову блакиті бракує землі.
Все, що зосталось, умито зимою
На битому сіллю, живому вікні...
Чи будуть вони ще моїми, ті стіни,
Чи буде вона ще моєю - весна?!
А те, що назветься - опалі руїни,
Згадає малюнок...і листя плюща...
30.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2023
автор: Сара Ґоллард