І колись, говоривши прощай,
Не замислюючись, я не пробачу!
І тоді, відпустивши печаль,
Я цей світ, наче вперше побачу.
За тобою всі двері закривши,
Наза́вжди я закрию і серце.
А для себе лиш, щастя зали́шу
І забуду про тебе, й про все це.
Лиш минуле все наше застигне,
В нашій памʼяті, в наших обіймах.
Я не раз ще згадаю та встигну,
Все забути, коли буде потрібно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2023
автор: В.О Кароока