Усе пливе-змиває фарби,
Немає чіткості, ні меж.
Розмиті грані, зняті маски.
І пам’ять лиш жива. Авжеж…
Авжеж повинна я зробити,
Авжеж повинна досягти.
Куди, для чого треба жити?
Стомились очі. Треба йти…
Не справа в тому, що погано.
Життя прекрасне, та тоді,
Коли усе навколо тане
В нечіткості і пустоті…?
Життя вирує – я ж спинилась,
Стою сама серед доріг.
Я в цьому світі загубилась
І не знайду слідів своїх
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99006
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.10.2008
автор: MeriAnne