йде Війна на Україні, принісши за собою стільки будинків зруйновано…
стільки доль скалічено…гинуть невинні люди, вмирають діти…
зникають цілі міста…Боже…стільки лиха, стільки горя...
І в моїй душі лише одне запитання: за що? і чому так сталося?
«- мати Україна: ...Не кажи!
- Ангел: Добре. Зате я добрий, веселий і вмію піднімати настрій людям.
А ти – жорстока красуня з крижаним серцем!
- мати Україна: Сам такий!
- Ангел: Господь попросив мене побути з тобою сьогодні, це для Ангела важливо,
Господь тебе любить. А я – Ангел Миру, мене куди пошлють, там я і воюю.
Ще мені видали необмежену ліцензію із правом на Любов.
Тобто я можу розбити своє серце об когось завгодно».
«Є два роди співчуття. Одне — малодушне і сентиментальне, воно,
по суті, не що інше, як нетерпіння серця, що поспішає якнайшвидше
позбутися тяжкого відчуття, побачивши чуже нещастя; це не співчуття,
а лише інстинктивне бажання захистити свій спокій від страждань ближнього.
Але є й інше співчуття — істинне, яке потребує дій, а не сентиментів,
воно знає, чого хоче, і повно рішучості, страждаючи та співчуваючи,
зробити все, що в людських силах і навіть понад їх».
Штефан Цвайг. Серце нетерпіння.
...здається, я тримаю долю людства у своїй долоні.
Фрідріх Ніцше
***
І перетворилося Серце матері України від болю, горя та перенесених страждань на камінь,
і наповнилося крижаними голками запеклості, і втратила мати Україна
здатність до Любові та згас промінь надії. І послав Господь найсильнішого
зі своїх Ангелів, щоб показати матері Україні, що любить Господь свою матір Україну
і гідна мати Україна Любові та Прощення та світлий промінчик надії,
і якщо навчиться мати Україна знову довіряти людям і любити заново,
випромінюючи промінь надії, то стане щасливою знову, раз і назавжди.
І вийняв Ангел Серце своєї матері України кам'яне з грудей і
дбайливо взяв у свої теплі руки-крила, і почав зігрівати своїм диханням.
І розмерзло Серце, і розтопило гаряче дихання крижані голки,
і ожив камінь, перетворився на гарячу плоть; і поставив Ангел Серце
своєї матері України на місце, обійняв Ангел свою матір Україну, Жінку та Кохану,
початок всіх початків, своїми м'якими та потужними крилами,
і відчула мати Україна Захист та Спокій Господа.
І знову спалахнув Вогонь Любові у серці матері України.
І став Ангел таким яскравим, що висвітлив усю Світобудову,
до найдальших куточків. І побачив Господь, що недосконалий Світ,
який він створив, і на землі накопичилося дуже багато зла,
і що Злоба переповнює серця людей, що в кожному серці людському є камінь,
у когось більше і важче, у когось менше і Легше, Ненависть один до
одного переповнює людські душі, і брат йде війною на брата,
і жадібність і прагнення володіти володіє людьми.
тому хтось мусить зупинити орків. Ці діти в цілому не винні,
бо вже народилися в поганих умовах. І при всій ситуації Ангел сказав:
я бачу тут особливих людей. вони мають особливу силу,
вселяючи промінь надії. І цих людей хоч хтось не зможе зламати.
І покликав до себе Господь Ангела, і сказав йому: Сину мій,
ти найсильніший серед моїх Синів, ти зміг заново запалити Вогонь Любові
і вселити промінь надії в серці матері та Жінки, яка зневірилася на шляху
до свого Щастя і втратила віру, намагаючись вселити Промінь надії.
Вирушай до людей і допоможи їм, у тобі найбільша Сила серед усіх моїх синів.
Ми маємо їм допомогти стати щасливими.
І прийшов Ангел до Людей і сказав їм: Я Ангел Миру, я готовий віддати
всю свою Силу Божественну всім Вам без залишку, я готовий навчити Вас бути щасливими,
повернути віру та вселяти промінь надії у цьому світі.
У орків нічого не вийде... Вороги хотіли роз'єднати Україну,
але Україна згуртувалася, як ніколи. Орки хотіли Україну стерти з лиця землі,
щоб про цю Україну забули, але зараз про Україну говорить увесь світ.
Вороги хотіли забруднити кров'ю Український мирний прапор,
але Україні вдалося всю планету розфарбувати у кольори пшениці та неба.
І приступив Ангел до Роботи, і без сну та спокою розмовляв Ангел з
кожним з Людей і навчав їх шляху до Щастя, повернув віру та вселив промінь надії.
Величезна була в Ангела Сила, і дарував він кожній людині стільки енергії,
стільки світлих сил, скільки було потрібно для перетворення каменя в живе серце.
І після того, як навчив Ангел Щастю останню Людину, вичерпався запас його енергії,
бо надто багато було каміння в людських серцях. Усього себе віддав
Ангел без залишку Людям. І стали вони щасливі, маючи силу з вірою
і випромінювали світло з променя надії.
І припинилися Війни у Всесвіті. Господь нагороджуючи за таку велику
місію спитав у Ангела, який не міг уже літати і спостерігався у палацовій лікарні:
Чим нагородити Ангел тебе, Сину мій, проси чого хочеш. І сказав Ангел:
хочу стати я щасливою Людиною, при цьому я маю силу з вірою,
поки зовсім не згасла моя віра і світлий промінь надії, поки ще можу вселяти,
дуже вже це здорово.
І став Ангел Людиною, полюбив свою матір і Жінку-Кохану,
і вони жили разом довго і щасливо, і допомагали Людям бути щасливішими,
повертаючи силу з вірою і вселяючи промінь надії.
Ще й при хороших умов народжували купу дітлахів.
У силах кожного з нас перетворити свій Камінь на Живе Серце,
кожен із нас може і має стати Ангелом Світу.
оскільки це важко, оскільки для цього доводиться приборкати в собі Звіра
і стати Людиною, це вдається небагатьом. На мій глибокий жаль.
Усіх здібних і бажаючих прошу допомогти мені, і таким як я,
у цій найскладнішій і найархіважливішій справі.
Ми повинні встигнути врятувати цей світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2023
автор: NaTa Ly