Він плаче... А цивільні питають чому?
Нажаль він багато, що бачив
За цю прокляту війну.
Він виносив 200тих,
Він мусить вбивати людей,
Він спить у окопах
За наших з вами дітей!
Він говорить - вбивати не страшно,
Страх хоронити своїх!
Він повторює - ми не безстрашні
Та все ж стоїмо за своїх.
Його очі наповнені болем,
Болем який не стиха.
Він пішов на війну майже голим
І нікому про це не сказав.
Він втомився...
Не пам'ятає вже навіть і дат,
А ти піди за здоров'я його помолися!
Він за волю, за славу, за тебе,
Для життя обрав автомат
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2023
автор: Ірина Комар