О, що ж ти бродиш тут безвихідь,
Так пощади і пожалій.
Журу не удається стишить
І серце ниє все сильній…
То в ніжний бік немов заходить,
В суворий, без успішно, знов
І смуток безупинно бродить –
Ах, окаянна ця любов…
І відстань між…, не згладить грані,
Ні трепетний вогонь свічі,
Душевні й ті все мучать рани
І не сказати їм: «мовчить...»
Лікуй з небес – друг, Місяць ночі
І шелест тополя, лікуй.
Що ти Зозуленько пророчиш,
Біль хоч сумуй, чи не сумуй…
Заснути дайте під покровом
Небес в зірках, в височині,
Побуть в молитві, з добрим словом,
Щоб рішення знайти в вісні…
27.07.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2023
автор: Променистий менестрель