НІКОЛИ НЕ КОДУЙТЕСЯ

     Саме  так!
     Проза  -  це  не  моє,  але  намагатимусь  як  можна  стисло.
     Як  ви  ставитеся  до  наркоманів?  Як  суспільство  -  відомо,  проте,  не  впевнена,  що  ваше  ставлення  до  цього  явища  відрізняється  від  загальноприйнятого.  Я  з  тієї  самої  більшості.  Хочу  зауважити,  що  моє  ставлення  не  змінилося,  коли  я  раптом  дізналася,  що  я  наркоман,  та  ще  й  зі  стажем…  
       А  почалося  це  усвідомлення  з  моменту,  коли  один  настирливий  юнак,  буквально  вклав  мені  в  руки  файл  з  передрукованим  текстом  ...  це  був  Алан  Кар  «Легкий  спосіб  кинути  палити»  (вбийте  цю  назву  в  інтернет  і  ви  знайдете  і  відео  та  аудіо  книги,  і  багато  ще  чого…).  Чому  я  цьому  факту  приділила  так  багато  уваги?  Тому  що  це  найскладніша  частина  процесу  «РОЗКОДУВАННЯ»…  так,  саме  про  це  моя  історія.
     Стисло  про  себе:  "я  не  шукаю  легких  шляхів",  це  не  мій  вибір))  -  це  факт,  тому  книгу  я  не  дочитала.  Прочитавши  буквально  початок  статті,  а  саме  ту  частину,  де  автор  доволі  зрозуміло  наводить  причини  з  яких  ми  куримо  і  чому  не  варто  це  робити,  (а  їх  безліч  і  кожен  може  для  себе  знайти  свої)  я  зробила  висновки  і  вирішила,  що  треба  щось  з  цим  робити,  а  саме...  ухвалити  рішення  кинути.  Саме  так.  Спершу  зрозуміти.  Потім  ухвалити  рішення.  І…  діяти.
     Як  справжня  залежна  людина  я  довго  «збиралася»  і  мій  мозок  вигадував  багато  різних  історій,  щоб  нічого  не  робити.  Прийде  той  самий  день,  година  Х  …  і  я  кину,  а  точніше  звільнюсь.  Так  я  «налаштовувалася»  поки  одна,  знаюча  мене  людина,  сказала  мені:  «Тобі  ж  нічого  не  можна  забороняти»  і  я  вирішила  просто  почати  з  малого,  поступово  відкладала  цигарку  на  потім  і  дуже  швидко  вийшла  на  3шт.  ввечері  ...  треба  сказати  спосіб  так  собі  ...  дуже  швидко  я  зрозуміла,  що  від  пачки  в  день  я  йшла  два  місяці,  а  повернулася  за  мить,  але  історія  не  про  це.  Забіжу  вперед  і  скажу,  що  я  все-таки  кинула,  чому  дуже  задоволена.
     Я  зрозуміла  головне.  Мій  мозок  закодовано  на  куріння.  І  справді,  ну  як  це  лайно  може  подобатися,  кажу  я  вже  зараз.  Наскільки  реально  людину  при  пам'яті  (!)  змусити  вкласти  в  руки  гіркий  сморід,  що  димить,  і  втягувати  це  через  рот  у  легені,  вкласти  в  голову,  що  це  смачно,  та  ще  й  змусити  платити  чималі  гроші  регулярно  (!)  іноді  відмовляючи  собі  в  чомусь  кориснішому  або  навіть  потрібному!?  Ще  б  пак!  ціна  питання  прибутковість  корпорацій,  які  невпинно  працюють  над  цим  питанням,  вкладаючи  шалені  гроші  в  (тепер  уже  тільки)  приховану  рекламу,  тим  самим  заробляючи  на  нашому  здоров'ї  незрівнянно  шалені  доходи,  тим  самим  роблячи  з  нас  лохів,  до  речі,  це  ще  один  був  для  мене  потужний  аргумент.
     У  міру  того,  як  я  «налаштовувала»  себе  на  відмову  від  звички  мене  не  залишала  думка:  «як  це  сталося».  Людині  для  існування  потрібно  а  ні  мало,  а  ні  багато  -  повітря,  вода,  світло,  тепло,  їжа,  але  як  трапилося  так,  що  нас  змусили  вживати  дуже  багато  нам  не  те,  що  не  потрібних  речей,  а  й  неприємних  нашому  єству,  як  ми  дозволили  себе  закодувати  на  марне  СПОЖИВаННЯ!?  Добре,  нехай  марне…  але  ж  воно  вбиває  нас,  отруює  нас,  не  приносить  нічого  крім  ілюзій  і  руйнувань  організму,  життя,  цілих  доль,  речовини.  Як  їм  вдалося  переконати,  що  процес  розкодування  це  кодування  і  навпаки!?  Як  їм  вдалося  переконати  таку  кількість,  здавалося  б,  дорослих  розумних  людей?
     Без  чарки  життя  не  стає  сірим,  скоріше  навпаки.  Виключіть  на  якийсь  термін  алкоголь  з  вашого  життя  і  проведіть  час  у  барі  з  друзями  і  ви  очманієте  від  тупості  цього  заходу.  Я  знаю  цей  вагомий))  аргумент  "задоволення",  "розслабитися".  Природа  подбала  про  нас  якнайкраще,  ніж  ми  про  це  думаємо  або  знаємо.
     Нічого  немає  простіше  заливати  алкоголь  до  рота  чи  тягнути  цигарку  «смакувати»  так  би  мовити.  Культура  пиття…  тепер  мені  смішно  від  цих  наративів,  які  нам  закладають  у  голову  починаючи  від  героїв  наших  улюблених  фільмів  і  закінчуючи  моделлю  поведінки  близьких  людей.  Діти  копіюють  нашу  модель  поведінки  і  у  залежних  батьків  з'являються  на  світ  вже  приречені  діти,  які    навіть  не  мають  шансів.  Хто  може  бути  авторитетнішим  за  батька  чи  матір  для  істоти,  що  залежить  від  вас!?  Найстрашніша  модель  поведінки  -  це  «кодування  із  шифруванням».  Уявіть,  що  приховуючи  свою  залежність,  ви  навчаєте  дитину  тому,  що  можна  все,  але  потай,  головне,  щоб  ніхто  не  знав.  Навчаєте,  по  суті,  брехати.  Такий  собі  вивчений  стан  прихованої  ворожості.  "Хіба  ми  цьому  тебе  вчили?"  суворо  запитують  батьки  свого  сина,  не  усвідомлюючи,  що  саме  цьому  і  саме  ви…  якщо  ваші  дітки  «творять  чудеса»  запитайте  тільки  у  себе  «чому  це  сталося»…
     Чи  змогла  я  вас  переконати…  це  питання,  але  те,  що  я  мала  цим  поділитися  -    не  викликає  в  мене  жодних  сумнівів.  Способи  розкодування  обирайте  самі  будь-які,  тим  більш,  варіантів  багато,  а  краще  не  потрапляйте  в  пастку  «банди  кодувальників».





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2023
автор: Любов Люта