(Роздуми про дитинство)
Це було давним-недавно,
Я збирався в перший клас.
А мені було забавно,
Полюбив я школу враз.
Нагромадився портфелем:
Ручка, зошит і буквар,
Олівець, лінійка й гумка,
Для олівців поклав пенал.
Ось і я йду до школи,
Ніби радість, ніби сум.
Вранці довше спати ніколи,
Бо будильник бум та бум.
Шикували нас в лінійку,
На пришкільному дворі
І нам призначили училку,
Тепер ми діти-школярі.
Звуки дзвоника лунали,
Насторожив дуже нас.
Тихо вчителька сказала:
Дітки, ми йдемо тепер в клас.
Розсадили нас за парти,
Хлопчик й дівчинка - як є.
Це були не зовсім жарти,
Дружба нас об'єднує.
Не буду голову морочить,
Нас учили так і сяк.
Партія вчила нас торочить,
Ми вторили що це так:
“Труд по спроможностях,
споживати по потребностях.”
Що бажали, туди й приїхали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2023
автор: Сокол