Цитата:
«Зображена людина та портрет – це дві різні речі»
Був яскравий сонячний день. Навколишні були оповиті яскравим
сонячним світлом і випромінювали щастя. Аміт відчував себе набагато
краще в ранковій сонячній атмосфері. Його розум був гірким протягом багатьох днів.
Через невисокий зріст його друзі нехтували ним. Його також
принижували та знущалися у школі однокласники.
Всі його товариші були вищими і сильнішими, тому в них була
невиправдана перевага перед Амітом. Через цю психічну травму Аміт
насильно замкнувся у саморобній оболонці.
Вирішив прогулятися біля озера та заглянув у нього.
Аміт продовжував дивитись глибоко в свої очі. Він все сподівався,
що вони відкриють йому таємницю, таємницю, яку приховували весь цей час,
таємницю, розкриття якої надасть сенсу його життя, а може, й усьому світу.
Він відвів очі від озерного дзеркала. Він втомився шукати сенси,
намагаючись вирватися з безодні та знайти себе. Він знову подивився у
озерне дзеркало і помітив, наче його очі потонули в гарячих сльозах,
що поколювало озеро.
Він наче впав в яму, темну, нескінченну яму. Щоразу, коли він думав,
що досяг дна, його тягло вниз ще нижче. Він запитував себе,
чи не впав він так низько, що не зможе підвестися,
навіть якщо хтось кине йому мотузку.
Та раптом, Він майже відчув, як вибирається з ями, крихітний промінчик
сонця зустрів його очі. Хтось кинув йому мотузку, і він з подивом виявив,
що опинився на кілька дюймів вище за те місце, де був раніше.
Він не міг зрозуміти, як щось настільки тривіальне може змусити його
почуватися так по-іншому. Крихітна посмішка ковзнула по його обличчю,
коли він відчув себе трохи ближче до щастя, трохи ближче до себе.
Того ясного дня, блукаючи парком, Аміт побачив щось блискуче в траві на землі.
Під час найближчого розгляду Аміт був здивований, побачивши об'єкт,
схожий на лицьову маску. Воно було кольору шкіри.
З цікавості Аміт взяв його і струсив бруд із поверхні. Потім наклав на обличчя.
Маска була гнучкою структурою і облягала його обличчя, як зліпок.
Пізніше Аміт перевірив своє обличчя у дзеркалі озера, схожому на скло,
і виявив, що маска на його обличчі невпізнана. Щоб ніхто не помітив,
що він надів маску. Ця маска тепер стала осередком його інтересу.
Одягнувши маску, Аміт помітив зміни у своїй поведінці та мисленні.
Тепер він почував себе дуже впевнено, чого раніше не було.
Домашнє завдання, яке Аміт приносив додому, виявилося таким
трудомістким та нудним, тепер здавалося таким цікавим та захоплюючим.
Складні математичні завдання тепер міг вирішувати за такий короткий час.
Весь світ навколо нього змінився на краще, коли він надів маску.
Тепер маска стала частиною його одягу. Перед сном Аміт зняв маску
і поклав поруч із подушкою. Він був досить обережний,
щоб приховати його від членів своєї сім'ї. На щастя, він спав сам.
Тож ніхто не прийшов турбувати його у спальні. Але він був обережний,
щоб маска не потрапила до чужих рук. Щоранку мати приходила його будити.
Але тепер страх, що мати побачить маску, змусив Аміта стати самостійним.
Вмивши обличчя, він одягав маску, щоб ніхто не міг її побачити.
Його батьки були здивовані, побачивши цю раптову зміну у звичках Аміта на краще.
Аміт подолав страх перед знущаннями з боку друзів. Раніше він гадки не мав,
як протистояти таким знущанням, але тепер він знайшов нові ідеї,
щоб відігнати хуліганів. Його друзі були вражені, побачивши цю раптову зміну в Аміті.
Вони таємно обговорювали та обирали стратегії та способи переконати Аміта.
Але всі їхні зусилля скінчилися невдачею. Тепер вони залишилися без роботи,
оскільки більшу частину часу в школі витрачали на знущання з Аміту.
Тепер Аміт став самостійною людиною та успішно долав життєві негаразди.
Він став притчею в язицех. Його успішність у школі значно покращилася
до вищого рівня. Вчителі спочатку були здивовані, побачивши таку
раптову зміну в Аміті, але не надали цьому особливого значення.
Швидше вони тепер пишалися ним.
Повільно за допомогою маски Аміт повністю змінився. З відсталого
та аутсайдера він перетворився на високопродуктивну, цілеспрямовану
та успішну людину. Це все через маску.
Потім одного разу він дуже поспішав, і через його поспіх Аміт забув надіти маску.
Він і гадки не мав, що на його обличчі немає маски. Високий рівень
виконання став для нього другою натурою. Він зовсім забув про себе колишнього.
Маска повністю змінила його та його розум.
Прийшовши додому, він, вмиваючись, виявив, що на його обличчі немає маски.
Він занепокоївся, кинувся до своєї кімнати та почав гарячково шукати захисну маску.
Потім його мати голосно сказала з кухні, що їхня служниця Руна знайшла
з-під його ліжка дивний гумовий матеріал. Не знаючи, що з ним робити,
вона викинула його в муніципальний смітник, коли прийшли збирати сміття.
Почувши це, Аміт був у нестямі від люті. Але він не насмілюється
показувати його назовні, щоб інші не змогли дізнатися про його захисний щит.
Спочатку Аміт відчував себе дуже вразливим і думав, як він прожив своє
життя без маски. Ця маска була для нього важливою. То був його щит,
його захист, його мотивація. Він боявся, що його колишні вразливості
знову випливуть на поверхню, і люди знову скористаються цим.
Але поступово консолідуючи свій розумовий процес, Аміт виявив,
що його вразливості більше немає. Він опанував мистецтво долати життєві
труднощі впевнено та новаторськи. Маска більше не була потрібна Аміту,
щоб одержати опору у своєму житті. Він опанував мистецтво подолання слабкостей.
Маска зробила свою справу. Аміт сподівався, що маска допоможе комусь ще,
хто відчував себе слабким, щоб протистояти життєвим викликам та вразливості.
Просто подумайте, що вас може оточувати багато людей,
які зображають, що вони такі милі з вами, вони можуть піклуватися про вас ,
вони можуть радіти своїм успіхам і досягненням, але чи замислювалися ви коли-небудь,
чи дійсно вони дбають про вас, чи дійсно вони задоволені вашими успіхами
та досягненнями? це з їх обличчя, щоб показати їх справжні кольори.
Навіть ми самі носимо цю маску багато разів, як?Просто подумайте,
що багато разів ми стикаємося зі зрадою, невдачею, стресом, але щоразу,
коли ми виходимо перед кимось, ми просто одягаємо Маску, яка показує,
яке щасливе і мирне життя, в якому ми живемо. Отже, так, у всіх нас є дві
особи самих себе, у небагатьох людей є обличчя щастя та смутку, тоді як
у небагатьох людей є обличчя добра та підлості. Багато разів ми бачимо, як люди,
в яких ми найбільше віримо, час від часу змінюються, тому я сказав би:
«Іноді змінюються не люди, а просто спадає маска».
І останнє, але не менш важливе: я хотів би закінчити цитатою:
«Я хотів би мати ворога, який визнає, що ненавидить мене,
замість друзів, які таємно мене принижують».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2023
автор: NaTa Ly