[b]Війна це смерть, хоч як ти не крути…
Твоя чи ворога… В залежності від зброї,
Та друга що на відстані руки
І біль і радість розділяє тут з тобою.
Війна це смерть і непідробний страх
В очах дітей, що бачили жахіття.
Війна це біль душевний, що в сльозах
Рікою ллється через всі століття…
Війна це смерть героїв… і рабів…
І час згадає, хто яку ціну заплатить…
Хто за своїх, а хто за ворогів,
Хто за народ, а хто лише за срібну плату…
Війна це смерть… Але це ти ідеш
Війною на мою квітучу землю.
Тож не дивуйся, в цій землі згниєш,
Бо всі Святі моїм молитвам внемлять.
На Бога завжди уповаю, молитва, все що в мене є:
«За те, що він поклав надію на Мене,
Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє…»
Знай, враже, біль душі моєї тобі так просто не мине.
Війна це смерть і будь-яка мета
Не зможе виправдати звірства і жорстокість.
Яка б не була «казочка» крута
Та сенс розплати лиш один – невідворотність.
Війна це смерть, та скільки б не тривав
Її страшний бенкет, що так на пекло схожий -
Прийде кінець. І той хто нас вбивав
Буде прокля́тий навіки́ у світі Божім.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2023
автор: Людмила Лайтер