сядь на гілку ніжний ворон
ноги кинь над верболозом
хай його зігріє сором
ранку під анабіозом
хай його обліпить пухом
білокрилої горжетки
де дзвенить-дзвенить над вухом
голос млосної брюнетки
що схилилась над Шекспіром
і на гІлля не зважає
парасолькою зневіри
млявість духу розважає
серед літер між сонетів
у імлі бретонській милій
в схованці від баронетів
у конваліях з ідилій
проспівай їй ніжно в очі
в вербах сонної заплави
про безмежний сум дівочій
в ранок тихий золотавий...
210723
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2023
автор: bloodredthorn