*****
Нехай, можливо, я слабкий,
Але я камінь преважкий,
Який на душу ліг мені
І тільки почуття сумні
В ній будить, з легкістю зніму
І світлі почуття прийму
До неї, мов гостей у дім,
Але назавжди, назовсíм,
Аби жили в ній залюбки
Вони й лиш добрії думки
Будили в розумі моїм,
Дорогу-шлях стеливши їм,
Яким йдучи, я втілю їх,
Доклавши всіх зусиль своїх,
Здолавши всі завади ті,
Які зустріну на путі,
Аби усе лихе забув,
Аби лиш я щасливим був
Впродовж всього свого життя,
Допоки серденька биття
Не спиниться в неждану мить,
Коли на цьому світі жить
Припиню я, припиню жить.
Тоді, можливо, полетить
Моя душа ув інший світ,
Де буде жити безліч літ.
Та поки я іще живий,
Чи юний, чи уже старий,
В цім світі й далі буду жить
Й на благо вселюдське творить.
Євген Ковальчук, 11. 09. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2023
автор: Євген Ковальчук