Вечірній сад гілля додолу хилить,
З-за тину кущ гортензій вигляда.
Усі кущі колись садив тут милий,
А я була вродлива, молода…
Життя текло, несло свої уроки,
Сад зеленів, жовтів і знову цвів.
Гортає пам’ять дні, сезони, роки,
Коли ти на руках мене носив,
Коли гойдав на гойдалці стокрилій,
І цілував кармінові вуста,
У тому липні сонячних ідилій,
Коли в душі кохання пророста…
Обличчям я ховаюся грайливо…
Цей кущ колись для мене ти садив.
Гортензія – моє велике диво!
Але від тебе, любий – диво з див!
19.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2023
автор: Ірина Лівобережна