Подивися на мене зараз.
Що ти бачиш? Де твої очі?
В них немає вже більше жалості
В них немає вже більше ночі
Подивися. Тримайся. Витримай.
Погляд мій. Не відводь очей.
Ми тут зараз самі над прірвою.
Все вдивляємось в глиб речей.
Подивися в мою пустелю.
Що ти бачиш? Лише піски?
Там оази і ріки глибокі,
Там давно вже зерен ростки.
Подивися. Мовчи і слухай.
Вже ніколи із цього дня,
Він більше не стане навколішки.
Бо у нього сталева броня.
Бачиш? Знаю, що бачиш все.
Хоч вдаєш, що сліпа до людського.
Приготуйся дивитися другий акт,
Тепер ти його станеш "основа".
І за рік чи роки, навколішки,
Ти благатимеш про пощаду.
Я зроблю за тебе цей вибір.
Дивись в небеса. І падай.
Бо пішов я від мук на розп'яття.
У окопи високі стрибнув.
Там, знайшов я свободу...
...від кулі ворожої...не забився у кут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2023
автор: Paulinter