Волинь її,
краса її, вона - моя...
Окинеш оком – не спинитись.
Чи міг подумати би я,
На волинянці оженитись…
А сталось, покохалось…
" -...що, личко гарне, очі сині,
а вона дівка із Волині...",
" -...а любов злюща-зла,
полюбиш, навіть, і
красивого козла...",
Ми з нею жартували...
... тоді граніт науки яро гриз,
вона мене теж загризала... -
На ранок сесію здавали,..
...та скоро, ті волинскі бузьки
дитя студентське дарували...
Ох, як пригадаю ті читалки...
Втікали друзі хто куди,
Бо Ваня й Неля на махалки
Ходить заладили туди…
... а п’ять сеансів на «Жизель»,
Картопля жарена із салом…
Ох, Неля ж ти, Нінель,..-
Усе в однім бокалі!...
Тут і Діор,
тут і Коко Шанель -
Фату сама собі стібала…
Як пригадаю, то замираю...
Вже сто п'ять років
як тебе кохаю…
Із універу і по нині,
Найкращу дівку із Волині!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2023
автор: Ivan Kushnir-Adeline