[i]Змите залишається в минулому...[/i]
Схоже, кричала,..але не до то́го.
Схоже, мовчала, але не про те.
Сипались грози до всьо́го живого,
А ніч проводжала тебе і мене.
Знову дорога у збиту руїну...
Тобі не до снігу, тобі - до води.
Я відсахнула суцільну й розбиту,
Змушену падати, зміну весни...
Ми малювали на скошеній ниві,
Тільки ескізи - чужа сліпота.
Може, ми досить малі, як на зливи,
І надто солодка СВОЯ гіркота...
Ми домалюємо, хай на світанні,
Хай в оберемній омані душі.
Колись потонули у власнім бажанні -
Бачити очі...у темній зорі...
14.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2023
автор: Сара Ґоллард