Люблю ромашки - квіти польові,
Що наче сонечко всміхаються так мило.
Вони як зорі, тільки на землі -
В житті не раз і гріли, і світили.
Їх пелюстки, як лебединих пух,
В них чистота і вірність надзвичайна,
Дбайлива ніжність материнських рук,
Солодкий сон, мелодія вінчальна.
Лише по них загадують кохання,
Коли воно ще робить перші кроки.
Дитячі ще наївні сподівання...
Та на душі від них тепло і спокій...
Бо в них немає пристрасті і гордині
Колючої цинічної троянди...
У скромності прекрасні і безцінні
Добра сузір'я, польові плеяди...
14.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2023
автор: Finist