На мир, тонкий, мов нитка шовку,
що пряв у листі шовкопряд,
зійшлись в танку з краси і шоку
мільярд епох, вождів мільярд.
З ниток лилась врочиста велич,
спліталась в Боже полотно.
А громіздкі гранітні стели
міста стирали в порохно.
Сталева зброя з п'єдесталів
гарчала й чавкала людьми.
А шовк ниток міцніше сталі
тримав крихкий, непевний мир.
Як війни кров'ю ремигали,
весь світ узявши на гачок,
життя, порізане на галас,
зшивав маленький хробачок.
На клоччя тишу рвали ядра,
ракети, "гради" і громи.
Та шовкопрядів міріади
щораз новий сплітали мир.
Коли ж, розтрощений на друзки,
півмертвий світ в судомах чах,
його прядун багаторукий
тримав на крихітних плечах,
вплітав смереки й ружі в рядна
для наших спраглих підошов,
щоб ми, забувши шовкопряда,
топтали мир і спокій знов...
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2023
автор: Олександр Обрій