Ти певно думаєш, що я останній дурень.
І плач мій лине без упину,
Але це все дякуючи тобі, люба.
Я так боюся це сказати,
Та схоже мушу я зізнатись,
Я закохався в тебе ще тоді,
Як перше стрілись по зимі.
Всередині так ниє
Лиш від одного спогаду з тобою.
А як зустріну очі в очі,
То кров моя у серці хлюпоче.
Не маю спокою відтоді,
Як зазирнув в блакить небесну твоїх очей,
Як посмішку твою спостерігав
так хочеться дивитися лиш на тебе
І мріяти про наші дні.
Коли я вдома біля тебе,
Кохав тебе відкриту навесні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2023
автор: Paulinter