Прошу, не відпускай мою любов!
Тобі вона послужить ще не раз!
Через роки із нею я пройшов,
Хоч і не знав... І от настав той час,
Коли відкрив Господь мені й Тобі
Зелені й карі очі на життя!
Нам сяє сонце в небі голубім,
Бо ми йдемо в щасливе майбуття!
Зійдуться два шляхи в одну дорогу,
Незвідані шляхи Господні - знає світ!
Його я відчуваю допомогу,
З тих пір, як написав Тобі "Привіт..."
Минуле нас ще інколи лякає,
Його примари ще тривожать душу...
Молитва щира лиш допомагає,
Як сумнівами спокій ми порушим.
З Тобою ми, як в морі кораблі,
Що оминають айсберги спокуси.
Таке життя на грішній цій землі,
Що труднощі завжди долати мусиш.
Дає Творець нам віру і надію,
Щоб зберігали щедрий дар любові.
Його завіт порушити не смію -
Веселки в ньому барви кольорові!
Усмішок не злічити, там де щастя
Душа душі дарує знов і знов!
Всміхаються нам з неба зорі ясні!
Прошу, не відпускай мою любов!
26.06.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2023
автор: Finist