О спогади, важезні, як валізи,
що цеглою набиті та заліззям, –
де дурника знайти, щоб вас поцупив?
О чорні дні, гіркі як чорна кава!
Я б вихлюпнула вас (не маю права) –
на дні душі лишився б тільки цукор…
Згадається забуте – і одразу
розгубленість відчую та відразу
до власного нікчемного життя...
Рятуйте, марнославство і кохання!
Слабка на вас надія, втім – остання.
Прискорте, звеселіть серцебиття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2023
автор: Світлана Себастіані