Вони думають, мені війна за найкращого друга
Чи колежанку.
Я навіть і посміявся б,
Якби не мався їй за прислугу,
Трясця.
На моїй посаді немає відпустки
Чи вихідних.
Я - просто збирач історій,
Я - підсумок, і, коли так,
Будьмо знайомі.
Колись побачимось знову,
Бо, якими б ницими ви не були,
У вас таки вистачає глузду
померти.
І ось вам у поміч пекельне людське дитя,
Що дихає порохом,
Говорить нагайками.
Ні, не говорить -
Наказує.
Щодня, щомиті з початку часів:
"Ось там. Нужбо. Швидше"
Дорослі та діти.
Уже й давно збився
з ліку.
Довіку жити в казках,
На боязких вустах.
Зватися Смертю
З клятим безсмертям -
То, повірте, найгірше з проклять.
7.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2023
автор: Шафрановий степ