"Якби ж то молодість все знала,
якби ж то старість все могла"...
Згадаємо: жили так мало
серед батьківського тепла.
Були малі – хотілось волі:
скоріш, скоріш в дорослий світ.
Й росли, здавалося, поволі,
і не пускали нас в "політ".
Жили, оперювались, вчились.
І все, як слід, у нас було.
Коли дитинство закінчи́лось –
собі обрали ремесло.
Гадали, що не буде важко,
життя співатиме нам в такт.
Та скатертиною в ромашках
чомусь не вистилався тракт.
Були невпевненими кроки,
кружляв сумлінь безжальний рій.
Та з кожним часом, з кожним роком
ми добували досвід свій.
Багато шишок набивалось,
коліна збиті від падінь.
Але потроху набувалось
багато різних цінних вмінь.
Кому цей досвід передати?
Нащадкам? Слухають вони?
Їм інтернет – і батько, й мати.
Поради? – Боже борони!
І не сказать, що непутящі.
Хоча й не слухатимуть нас,
для них бажаємо найкраще,
хай йдуть в майбутнє, в добрий час!
Світлина з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2023
автор: Денисова Елена