(Вірш написаний на мотив
телефонної розмови з моїм другом.)
Я не дуже так хотів,
Що на край світу злетів,
На чужих землях вселився.
Не моя ця земля,
Це чужі є края
І сум сльозою скотився.
Тут і сонце золоте,
Круглий рік все цвіте,
Але втіхи я не маю.
Тут не чутно солов’їв
І гудіння над вишнями хрущів,
Моє серце сумно крає.
Якось вгледіти зумів
Між густих дерев й кущів,
Юрбились в купці чорнобривці.
Серце йойкнуло за мить
В моїх грудях щось щемить
І сльозами суму я вмився.
Чому ж доля є така,
На край світу нас звела
Мене і мої чорнобривці.
Я хотів би в цю мить,
В небо птахом злетіть
І полинуть разом на стражденну Україну.
Та не маю вже сили,
Що колись мене носила
І лишаюсь я на чужині.
Щоб громити ворогів,
Московських катів
Надсилаю для ЗСУ допомогу.
Слава Збройним Силам України!
Слава Україні! Героям Слава!
Липень 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2023
автор: Сокол