Чого нема - обов"язково хочеться,
Чого є вдосталь - значить на смітник.
У нас так споконвіку повелося вже -
Кожен себе вважати кращим звик.
І заздримо, на правду ображаємось,
Зробити підлість - це ми мастаки,
У всьому правими себе чомусь вважаємо
Та виправлять не хочем помилки.
Не можемо позбутись гордовитості,
Принижуємо тих, хто любить нас.
Дай, Бог нам розуму, добра, тепла та щирості,
Всіх обніма крильми хай щастя птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський