Здавалось примарне це щастя, незвідане –
Десь же літає, дождемось його?
Троянди в саду, птах, це літо із квітами,
Просто вдихни чи торкнися того…
Хмарина між зір, Місяченько всміхається,
Ось й прохолода приходить не в снах.
Онука вже погляд так ніжний стрічається –
Щастя за нами завжди по п'ятах…
06.07.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2023
автор: Променистий менестрель