Милі мої, найрідніші, з портрету:
Тато і Неня, які ж молоді –
Он як далеко на небо карета
Вас відвезла, не вернуть, без надій…
Там де прядуть зорі подив великий,
Де й живете в Ноосфері тепер –
Світла і радісна Божа колиска.
Хоч й про життя земне мовив Гомер*.
Тут за життя надивляєшся стільки?
Вам ще складніші події дались…
Тож не даремно так рано злетіли,
Ось і путі наші враз розійшлись…
Молимось, щоб ви з небес нас простили,
Дякуємо за любов і добро –
Наші сердечні, найщиріші й милі,
Ваша по жилах тече зараз кров…
04.07.2023р.
*Судячи з книги «Одіссея» Гомера:
Для здорового почуття і здорового інтелекту, життя – великий дар і найцінніше надбання, незважаючи на всі її лиха, муки і тяжкі мінливості.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2023
автор: Променистий менестрель