Мені таке життя вже остогидло,
Навколо один лиш морок та війна
Стомився вже чекати я на диво,
Що раптом, в одну мить, припиниться вона.
В одних лиш снах своїх відраду маю,
Нема там ні війни, не зла;
Там дуже дивні речі споглядаю,
Але все ж краще від буденного лайна.
Там чудернацькі невідкриті звірі,
Там весь ландшафт міняється у мить
Там люди добрі всі, відкриті, щирі,
Там в всіх твоїх стремліннях таланить.
Там кожен раз нові сюжети,
Там друзі всі завжди гуртом,
Там не в ходу брудні монети,
Там не залишать за бортом.
Однак, це все лиш тимчасове,
Навік залишитись - нікому не дано;
Видіння, ясне це – одноразове,
Прокинутись прийдеться все одно.
І знову треба повертатись
У цей сумний й суворий світ
В житті своєму розбиратись,
Як по собі залишить в ньому слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2023
автор: Іон Вагнер