Запитала нині внука я, що в навушниках він там слухає.
А він каже, що реп. О, маєш! -Ти стара, бабцю, ніц не знаєш!
- Я стара? Не відпали ж вуха... На! Я ще Вову зі Львова слухала!
Файний репер? -О, так! Авжеж! -Знаєш... Я його слухаю теж!
-Та ми навіть перетинались, як навушники в дядька твого ламались.
Де? В кімнаті у сина мого. Реп... Подумаєш... Що такого?
-Ти крута, каже внук мені. Реп читаєш а я ще ні.
-Проживеш скільки я ... Без мата. То навчишся і реп читати!
-А ти знаєш іще когось? Мона й ще... Значить так...Альона!
- А її знаєш як? Ти - сила! Пироги у Тік- Точці ліпила.
А я тапала їй по носі. Ой, під враженням іще досі.
От про Калуш казать не буду. Євробачення не забуду...
Та у Вовки пісні солодші. Бо ми були тоді молодші.
Валентина Дацко/ Урода
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2023
автор: Гонорова пані