НЕ РОЗУМІЮ…

(  з  циклу  "  БЕЗ  ПІДТЕКСТУ"  )

         Коли  розпочалася  російсько-українська  війна  (  2014  рік!),  я  ще  не  працювала  в  цих  людей.  Прийшла  до  них  десь  зо  п'ять  років  назад.  
         Ажіотаж,  щодо  новин  з  Майдану,  захоплення  Криму  москалями,  утворення  всяких  там  "республік"  та  неоголошеної  війни,  поступово  стих  серед  португальського  населення.    Життя  їхнє  повернулося  до  звичного  русла  і  в  тележурналах  перестали  транслювати  гарячі  події  з  України.  Дехто  з  моїх  "патронів",  як  тут  називають  господарів,  в  котрих  працюють  домашні  робітниці,  час  від  часу  запитували  в  мене  чи  в  нас  ще  триває  війна,  чи  вже  все  закінчилося...
   Отож,  почала  я  працювати  в  сім'ї  літніх  людей.  Він  -  бувший  військовий,  учасник  війни  в  Анголі,  а  вона  -  банківська  працівниця,  що  тепер  смакували  заслужений  відпочинок,  перебуваючи  на  пенсії.  
Деколи  пан  Жуакінь  розпитував  про  причини  боротьби  українців  з  "братнім"  сусідом.
Трохи  володіючи  португальською  мовою,  розповідала  про  ті  "  причини",  повертаючи  в  глибини  історії.  Чоловік  уважно  слухав.  Коли  я  поверталася  через  тиждень,  розмова  поновлювалася  і  я  відчувала,  що  господар,  за  час  моєї  відсутності,  черпав  свіжу  інформацію  з  інтернету  і  засипав  мене  свіжими  запитаннями.  Так  тривало  всі  ці  роки,  аж  допоки  не  настало  24  лютого,  2022  року.
   -  Марія,  як  твоя  родина,  як  родина  твого  чоловіка?  Все  добре  з  ними?  Як  українці?  Які  маєш  новини  про  все  це?...
     Як....як....як...Цього  дня  було  багато  цих  прислівників...
Наступного  разу  мені  було  поставлене,  серед  багатьох  інших,  одне  запитання,  відповісти  на  яке  було  найважче.
-  Маріє,  а  це  правда,  що  на  східній  частині  України  проживають  лише  росіяни?
-  Та,  ні,  -  відповіла  я  -  там  проживають  українці.  Звичайно,  що  є  й  росіяни,  як  і  народи  інших  національностей.  Та  й  на  всій  території  України  вони  є.  
Ми  ж  не  нацисти.  В  Україні  відчинені  двері  для  всіх,  хто  приходить  з  добром,  а  не  з  мечем...
-  Але  ж  вони  розмовляють  російською,  правда?
-  Так.  Більшість  з  них  розмовляють  російською.
-  А  російсака  мова  і  українська  однакові?
-  Ні.  Це  різні  мови.  Є  слова  схожі,  є  слова  однакові,  як  і  з  португальською,  але  загалом,  це  різні  мови...
Пан  Жуакінь  не  дав  мені  договорити.
-  А  чому  ж  ті  українці,  якщо  вони  українці,  розмовляють  російською???
Значить  вони  росіяни!!!  -  голосно  з  притиском  сказав  він.  -  Як  можуть  українці  розмовляти  на  іншій  мові  в  повсякденному  житті,  в  школах,  в  місцях  державного  значення,  відпочинку,  торгівлі  і  проживати  та  користуватися  всіма  благами  держави  в  котрій  живуть???
НЕ  РОЗУМІЮ...

Я  не  знала  що  йому  відповісти....бо  теж  не  розумію....


Марія  Дребіт


30.06.2023                                                  Португалія.


фото  з  нету

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2023
автор: VIRUYU